Mr. Playwood & Great Tree

Життя містера Плейвуда почалося на гілках Великого Дерева, історія якого налічує не одну тисячу років.

Кожне дерево виростає з маленького насіннячка, і Велике Дерево не виключення. Одного дня найрозумніші люди дізналися, що планеті загрожує невідворотна екологічна катастрофа. Єдина можливість вижити – піднятися на величезну висоту, де не буде шкідливого повітря. Але як це зробити? Вихід було знайдено, коли до катастрофи залишалися лічені місяці.

Учені зібрали воєдино усе найцінніше: книги і картини, музику і фільми, схеми і креслення, а також генетичні коди тварин і рослин. Ця колосальна інформація за допомогою генної модифікації була записана на одне-єдине насіннячко. Його дбайливо посадили в землю і полили останніми краплями чистої води. Велике Дерево росло стрімко – через декілька днів його крона пробила хмари, а вже через тиждень усі жителі планети піднялися по його височезному стовбуру туди, де повітря було чисте і їхньому життю ніщо не загрожувало.

Поступово мешканці Великого Дерева забули про те, звідки прийшли їх предки. Міста зникли з лиця землі – все заросло лісами, і люди, дивлячись на них з висоти, називали це Зеленим морем. Дерево дарувало їм дах, його гілки захищали від пекучого сонця, його плоди втамовували голод, його сік рятував від спраги, його цілюща смола позбавляла від хвороб. На величезному листі проступали рядки з древніх книг і креслення давно втрачених механізмів. Лише вивчення текстів, що були на листках дерева, дозволяло людям залишатися людьми і не втратити зв’язок з колишньою цивілізацією. З міцної кори Великого Дерева вони створювали знаряддя і інструменти, що допомагають виживати на гілках. Але складніші механізми, зображення яких вони знаходили на древніх кресленнях, їм не вдавалися. Так було, поки не народився містер Плейвуд.

Містер Плейвуд, тоді ще просто Плейвуд, з’явився на світ в сім’ї звичайних селян. Тоді на гілках Великого Дерева жили три великі племені: селяни, бібліотекарі і кочівники. Селяни шукали смачні і поживні плоди, щоб прогодувати усе населення Дерева. Бібліотекарі збирали древні тексти і малюнки, складаючи з них Велику Деревну Бібліотеку. А кочівники подорожували по кроні Дерева, доставляючи вантажі і кореспонденцію. Племені конструкторів тоді не існувало – воно виникне набагато пізніше, завдяки містерові Плейвуду.

З ранніх років маленький Плейвуд не особливо цікавився збиранням фруктів, а увесь вільний час майстрував іграшки з кори, листя і гілочок. І батькам, і одноліткам він здавався диваком: хіба можна проводити стільки годин, збираючи незрозумілі пристрої? Але Плейвуд не звертав уваги ні на батьківські докори, ні на жарти приятелів. Він вибрав власний шлях, і цей шлях вів його в країну дивовижних механізмів – країну, яку йому належало створити.

Коли Плейвуду було шість років, він, захоплений домашнім улюбленцем сім’ї – гігантським равликом Сліпером, зібрав механічну скарбничку, де зберігав насіння, яке було валютою жителям Великого Дерева. Через рік він сконструював слона, який ледве дотягувався хоботом до його коліна (хлопчина не знав, якого розміру були справжні слони, адже все, що він мав в розпорядженні – частину картинки з древньої книги). У десять років він спорудив справжнісінький мікроскоп – окрім деревної кори, використав для цього шматочки затверділої прозорої смоли та уламок метеорита, який застряг у гілках. Одноплемінники нарешті перестали вважати Плейвуда даремним мрійником, адже все, що він майстрував, мало практичне застосування і робило життя племені краще. Приміром, слона можна було відправляти за фруктами і горіхами на важкодоступні гілки, а за допомогою мікроскопа стало легко виявляти найдрібніших шкідників. Тепер до Плейвуда щодня зверталися за допомогою: щось полагодити, щось поліпшити або придумати яку-небудь нову корисну штуку.

Невтомний Плейвуд нікому не відмовляв, але в першу чергу, звичайно, допомагав своїй сім’ї. Так, наприклад, батьку він подарував механічну чесалку спини, а матері – прилад, що дозволяє дотягнутися до плодів на найвіддаленіших гілках. Двоє братів стали володарями дерев’яного махоліта, на якому вони потім врізалися в стовбур Дерева.

Коли Плейвуду тільки виповнилось п’ятнадцять, він своїми руками зібрав великий розсувний міст, що сполучав володіння бібліотекарів і селян. Вожді племен, що живуть на Великому Дереві, звернули увагу на талановитого хлопчину, а коли познайомилися з іншими його винаходами, запропонували створити і очолити Академію Конструкторів. Саме у Академії він зустрів своє перше кохання. Але це занадто особиста історія – Плейвуд сам її вам розповість, якщо захоче. Відтоді до хлопця, незважаючи на його юний вік, стали звертатися не інакше як Містер Плейвуд. Голова Академії і усі його учні отримали безперешкодний доступ до Великої Деревної Бібліотеки. Древні креслення надихнули їх на створення безлічі дивовижних споруд і механізмів. “Де Містер Плейвуд черпає ідеї”? – запитаєте ви. Та всюди! Адже вони просто витають в повітрі – треба тільки помітити. Головне – дивитися на всі боки і не боятися, що світ не готовий до ваших винаходів. Світ ніколи не готовий, але природжених конструкторів це не зупиняє.